Максим ВАКУЛЕНКО
Українська латиниця як засіб представлення державної мови в міжнародному спілкуванні

Як написати бідному американцеві (китайцеві, парагвайцеві, камерунцеві) українські власні назви? За світовими стандартами та угодами (зокрема резолюціями ООН: іV/20 - "Про зменшення кількості екзонімів" та V/13 - "Про переважність національних офіційних форм географічних назв") власні назви в іншомовних текстах зберігають автентичне написання: San-Jose (місто в США), Cojіjo (провінція Канади), Katja (шоколадка фірми "Bossner"), Katowіce, Ajax, Juventus, Hong Kong, Нercules Poіrot тощо. Якщо ж вихідна форма написана нелатинською абеткою, то її заведено транслітерувати латиницею цієї жмови. Навіть назви національних меншин записуються за цими правилами. А ми ж держава - не чиясь колонія...

Втім, українці привчилися запопадливо калічити свої власні назви на догоду іншим під впливом російськоі мови, яка найбільше порушує це правило: Львів - Львов, Київ - Киев тощо. Тільки за "старшу" мову тепер править англійська. Ось так, наприклад, готель "Ukraіna" набуває англо-російського вигляду (правильно - Ukrajіna). Ось як добре ми знаємо державну мову. Ось як гаряче любимо "українську"... А про безглуздість словопотвори Kyіv (К'ів/Каів/Кийв/Киів) свідчить хоча б те, що самі ж англійці її не сприймають.

А як бути з читанням? Наприклад, англійський дво-знак ch [ч] може прочитуватись: [ш] (attach, Chіcago), [x] (Loch-Ness, Gallacher), [к] (Chrіsty). Отже, мрії фонетично підлаштуватися під іншу мову (тобто забезпечити "легке" - навіть для невігласів - читання) є нездійсненними. Справді, англійська літера y ("вай") трохи відрізняється від української и; англійська u - це не те саме, що українська у; англійська та українська е - це теж "дві різниці"... Недаремно навіть такі одіозні трансформаційні схеми, як таблиця Бібліотеки Конгресу США (LoC), хоч-не-хоч, змушені вводити нові букви-двознаки, яких немає в англійській мові: zh, kh тощо. Отож, залишитися в рамках англійськоі мови неможливо.

Тому для міжнародного запису українських реалій, які підлягають юрисдикції нашої держави, потрібна транслітерація в межах української ж мови (аналогічно до сербохорватської), а не транскрибування "старшою" мовою - адже основною вимогою офіційного спілкування (документи, телекомунікаційні мережі, інформаційні банки тощо) є еквівалентність кириличного та латиничного записів. Наприклад, в англійській транскрипції ("правило бур'яка", "феномен пана Коцького", "синдром Мартина Борулі", "хвороба Булькіна") Зайцев спотворюється в "Заітсева", Левитський "ототожнюється" з Левицьким, а Черняцький "помножується" аж ушістнадцятеро!

Офіційна назва Чехії англійською мовою - Czech Republіc. і ніхто не бідкається, що якийсь міфічний англомовний грамотійко прочитає це як "Кзеч". Не зламали язика англо-американці ні на іспанському Хіхоні (Gіjon), ні на словенській Любляні (Ljubljana), ні на боснійському Сараєві (Sarajevo). Хіба тільки ми не слов'яни і навіть не європейці?

Принципи та набутий досвід транслітерації були узагальнені Термінологічною комісією з природничих наук Київського університету імені Тараса Шевченка (ТКПН) та затверджені 18.10.1995 року Держстандартом України - єдиною повноважною інституцією України в цьому питанні. Розробка ТКПН була схвалена Комісією ВР з питань культури і духовності, Міжнародною конференцією з топоніміки (Київ, 1995), Міжнародним комітетом інституту відкритого суспільства (OSі/HESP), Міжнародною конференцією "Питання сучасної ономастики" (Дніпропетровськ, Україна, 1-3 жовтня 1997 року). Переваги цієї таблиці відзначили й фахівці з Лондонського університету та Британської бібліотеки. 11.07.1996 року Держстандарт доручив ТКПН внести зміни в українську частину міждержавного транслітераційного стандарту ГОСТ 16876-71 (Ст. СЭВ 1362-78), а згодом українська латиниця (УЛ) увійшла в Програму міждержавної стандартизації на 1998-2000 рр.

Ось транслітераційна таблиця УЛ (без транскрипційної частини):

А а - А а	Б б - B b	В в - V v
Г г - Gh gh	Ґ ґ - G g	Д д - D d
Е е - E e	Є є - Je je	Ж ж - Zh zh
З з - Z z	И и - Y y	І і - I i
Ї ї - Jі jі	Й й - J j*	К к - K k
Л л - L l	М м - M m	Н н - N n
О о - О о	П п - P p	Р р - R r
С с - S s	Т т - T t	У у - U u
Ф ф - F f	Х х - Kh kh	Ц ц - С с
Ч ч - Ch ch	Ш ш - Sh sh	Щ щ - Shh shh
Ю ю - Ju ju	Я я - Ja ja	Ь ь - J j**

* - на початку слова, після голосних та апострофа
** - після приголосних

Апостроф уживається перед йотованими ja, ju, je, ji, jo та на межі складених слів для розрізнення йотованих і сполук j із голосними: Volynj'avto.

Подана схема легко узагальнюється для білоруської та російської мов (мінімальні зміни у відповідних частинах ГОСТ 16876-71). Держстандарт Росії підтримав УЛ (лист N 510-34/268 від 12.05.1997) - навіть з огляду на те, що вона не зорієнтована на російську мову.

Практичний додаток до цього стандарту - комп'ютерна програма "Українська латиниця" (Свідоцтво N 21 ДААСП України). Доба папірусів минула - і щоб не "потонути" в інформаційному потоці, без такоі програми не обійтися під час роботи з численними інформаційними банками, документами та друкованою продукцією. Її замовили ряд установ і міністерств, серед яких - МВС України, Міністерство зовнішніх економічних зв'язків та головна бібліотека України - Національна бібліотека імені Вернадського.

Чи довго ще будемо в Європі такими собі Пилипом з конопель або тією Дунькою, які не тямлять (або не хочуть) написати свое ім'я державною мовою і зневажають відповідні конституційні норми та міжнародні угоди? Настав час увести латиницю і в український правопис - як це зроблено в Японії, Китаї, Болгарії та інших країнах із нелатинською графікою.

Максим ВАКУЛЕНКО,
кандидат фізико-математичних наук, доцент Київського державного
лінгвістичного університету